Андрій Семенов

Для мене великим щастям є бути частиною академічної спільноти УКУ. Кожна цифра, посада чи досягнення, перераховані у цьому списку -- це завдяки неймовірним викладачам, відданим і щирим друзям, які могли підтримати і надихнути. Хоча почалося то все ще до мого вступу...
Певне зацікавлення навчанням у мене сформувалося ще з дитинства. Власне, коли твоєю мамою є вчителька англійської мови, а дідусь та бабуся -- колишні вчителі біології та хімії, інших варіантів сильно бути не може. Проте остаточно відбити охоту до політики (хто не йде на ЕПЕ, щоб в майбутньому стати Президентом України???) і привити бажання мудрувати вдалося саме в університеті.
Дуже корисним і щоразу несподіваним досвідом стає моя участь у проєктах Міжнародному Інституті Етики (мені навіть дозволили писати "асоційований дослідник" IEE в LinkedIn!). За перші три роки я взяв участь у захисті студентських постерних робіт на Міжнародній конференції Цілісного людського розвитку “Стійкість та демократія: потреба нових етичних, солідарних та безпекових інфраструктур”, в рамках якого наша команда втілила проєкт з громадянської просвіти “Краплинка мудрості в морі відповідальності” для учнів у Бучацькій гімназії та онлайн (2023). На панельній дискусії між студентами Факультету суспільних наук на 6 Міжнародному форумі команді ЕПЕ (членом якої був і я) вдалося помізкувати над тоді актуальною кризою на україно-польському кордоні, повʼязану з блокуванням зерна польськими фермерами (2024). Також у складі команди ЕПЕ я взяв участь у студентських дебатах на тему "Виклики демографічної кризи та трудової міграції: можливості для побудови суспільства надії" (2025). Насправді Міжнародний інститут етики - це неймовірний простір, де студенти та науковці можуть шукати шляхи вирішення актуальних політичних і суспільних криз, не залишаючи на узбіччі етичний та духовний вимір людини. Місце, де студентам надається можливість запропонувати сміливі ідеї і гарно їх обговорити. Це все збігається з моїм баченням того, як академічна спільнота має функціонувати.
Серед інших активностей можу назвати студентську конференцію 'RESILIENCE: LIFTING OURSELVES UP JUST ONE MORE TIME, EVERY TIME' від Центру сучасних іноземних мов, де я був спікером. Новим досвідом, який дозволив поєднати вивчення німецької мови та навички наставника і (в певному сенсі) менеджера стало менторство на Німецькомовній школі 2025. А скільки радості мені принесли нагоди стати студентським асистентом на курсі "Порівняльна політологія" та "Філософія та критичне мислення". Скільки крутих розмов, питань і відповідей, занять (ну і трохи технічної роботи) було за цей семестр)
Також іноді вартує "вийти з бульбашки" і ширити цінності та знання, здобуті в УКУ. Я був стажером в Українському Бізнес Братстві (мої жертводавці на 3 курсі) та в Інституті Міста. Окрім цього, брав участь в NMUN 2025, НАУКМА, де здобув нагороди за найкращого делегата в комітеті Ради з Прав Людини. Важливим кроком у служінні та свідченні став проєкт повʼязаний з вихованням молоді, а саме втілення соціального проєкту “ДіяТи” (громадянська просвіта для дітей у дитячому будинку “Благодать”).
Проте крім особистих досягнень важливо розуміти, як можна системно долучатися до змін у рідному УКУ. Чудовою нагодою для цього стала участь у стратегічних сесіях катедри політичних наук та Факультету суспільних наук.
На підтвердження того, що мої зусилля дійсно привнесли добро у життя спільноти, я був нагороджений подякою "За високі досягнення в академічній та громадській діяльності" від Львівської міської ради у 2023 році.
Проте час не стоїть на місці. Треба писати диплом, трохи думати, чим займатися у майбутньому. Паралельно зараз беру участь у “Winter University «Global Challenges for our Sustainable Future»” від KU Leuven (дистанційний формат), яка піднімає багато важливих питань. А як зробити життя для майбутніх поколінь трохи кращим? А як при цьому досягати економічного розвитку й для нас? А чи можливо забезпечити захист довкілля без втрат для найбідніших?

Та й багато інших питань, які турбують мене як християнина, українця, потенційного політолога й академіка. Які зміни в суспільстві необхідні, аби люди перестали "жити від зарплати до зарплати", а нарешті звернули увагу на важливіше -- Бога, спілкування між собою, мистецтво? Як викорінити (або принаймні зменшити) бідність, яка ставить під питання людську гідність? Як вивести українську освіту на достойний рівень? Які публічні політики потрібно прийняти для примноження спільного блага українців? Важкі питання, на які можна ризикнути дати відповідь, якщо продовжити той шлях, що вжде обрав)